Новини колег. На зв'язку вінницька стартап школа Sikorsky Challenge

Автопілот інвалідних візків, мікротеплиця і “розумний”пульсометр для тата: випускники “Sikorsky Challenge” у Вінниці презентували власні стартапи.

У Вінниці чотири місяці тривала Стартап Школа “Sikorsky Challenge” і вчора, 21 червня, її шість кращих випускників “пітчили” перед журі власні проекти.

– Продай мені цю ручку!
– Ну… це хороша ручка… це… кулькова…
– Продай мені цю ручку!
– Зроби мені ласку: запиши своє ім’я на цій серветці.
– Мені нічим записати.
– Саме так! Попит і пропозиція, брат…

Це уривок діалогів із відомого фільму “Вовк з Уол Стріт”, приклад найшвидшого пітчингу і це те, чим учора займалися студенти і викладачі ВНТУ, які чотири тижні розробляли власні стартап-проекти. Традиційно – під керівництвом досвідченого тренера з Ізраїлю Ігоря Пеера.

Тренер Ігор Пеер

Тож 21 червня шість кращих команд-випускників “Sikorsky Challenge” намагалися презентувати свої стартапи дуже доступно, коротко і так, щоб максимально зацікавити чденів журі. На кону був призовий фонд у 100 тисяч гривень, участь у “Sikorsky Challenge” в КПІ, який відбудеться 8-12 жовтня у Києві та шанс поїхати на конкурс стартапів до Китаю в разі перемоги у Києві.

Зазначимо також, що цьогоріч у Вінниці кількість заявок на участь у Стартап Школі була майже 50, а власні стартапи розробляти 12 команд.

Ректор ВНТУ Володимир Грабко

Все, що робиться, направлене на інтелект молоді, на те, щоб молодь, в якої є ось те раціональне зерно, щоб вони могли розвинутися, запропонувати і подати таку ідею, щоб потім змогти стати мільйонерами… Дай боже, щоб ваші проекти були такими, – зазначив ректор ВНТУ Володимир Грабко, який відкривав цей захід.

А Ігор Пеер додав, що у кожного з представлених проектів є рівні шанси на успіх, незалежно від того, які місця вони посядуть: перше чи останнє. Тому що “все залежить від тільки він наполегливості їхніх розробників”.

У вас сьогодні є можливість отримувати задоволення і бути щасливими від того, що ви щось створюєте, ставите ціль, досягаєте, рухаєтеся… У вас є куди рухатися. Це круто. І від вашого руху буде залежати рух країни… Ви в класній країні в потрібний час перебуваєте. Тому те, що ми показуємо сьогодні, це ті ластівки, які зараз повинні перетворитися в крупних орлів, і які повинні далі летіти і вести за собою, змінювати країну. На вас лежить достатня відповідальність не лише за себе, не тільки за університет, не тільки за Вінницю – за вами країна, яку потрібно рухати вперед.

Після такої “мотивуючої промови” Ігор Пеер провів жеребкування, щоб визначити послідовність виступу команд. А одразу ж за тим вони по черзі презентували свої проекти.

1. “Antares”

Команда: Дмитро Гаврилов, Сергій Барабан, Дмитро Кудрявцев

"Antares” – це роботизована система із використанням штучного інтелекту, покликана виконувати різні задачі. Наприклад, – підвищеної складності в умовах потенційної небезпеки для людини. Основна фішка, як пояснили розробники стартапу – це камера зі штучним інтелектом: система вибудовує алгоритми дій на основі отриманого зображення й автоматично виконує поставлені задачі.

За їхніми словами, цю систему можна встановити на будь-яку роботизовану платформу: не тільки у військовій сфері, а й у сільськогосподарській (для перенесення ландшафту на спеціалізовану мапу), розважальній (самокеровані іграшки) тощо. А також обладнати різними типами модулів: фото-, відеокамерою, тепловізором, датчиками температури, освітленості, гамма-випромінювання, тиску тощо.

Роботу прототипу системи з елементами штучного інтелекту продемонстрували на стандартній роботизованій платформі, яка була наявна на кафедрі комп’ютерних наук. Наразі її функціонал дозволяє підтримувати дальність зв’язку через мережу вайфай до 25 метрів і має датчики відстані, які фіксують наявність перешкод.

Але Дмитро Гаврилов, доцент кафедри радіотехніки ВНТУ, розповів, що якщо вдосконалити програмне забезпечення, то цю систему можна буде встановити навіть на електричний інвалідний візок, де камера на борту буде аналізувати зображення та приймати рішення щодо руху по визначеному маршруту.

Якщо за аналогією, то це фактично автопілот Тесли, тільки більш-менш спрощений варіант. Так само цю систему можна буде використовувати слабозорим, наприклад, для супроводу по визначеному маршруті, – пояснив Дмитро Гаврилов.

2. “Акустичний зір”

Команда: Олександр Шеремета, Вікторія Богатчук та Андрій Журавльов

Ця команда представила акустичні маяки, які полегшують незрячим проблему орієнтації у просторі, аналоги яких наразі розміщені на входах у прозорі офіси Вінниці. Щоправда маяки цієї команди активуються інакше: не за допомогою смартфону, а за допомогою спеціального пристрою, який працює на літієвих батарейках і здатен поміститися навіть у кишеню.

Близько трьох років тому ми познайомилися із представниками Українського товариства сліпих (УТОС) у нашому місті, і виявилося, що найгострішою проблемою для незрячих є те, що вони не можуть знайти двері у будівлях, – розповіла Вікторія Богатчук із проекту Енактус, міжнародної організації, яка займається соціальним підприємництвом.

Олександр Шеремета, технічний керівник цього проекту і викладач ВНТУ, пояснив, що “більшість незрячих не користуються смартфонами”, а тому команда відмовилася від такої “непрактичної ідеї” і співпрацюючи з УТОС, розробили більш простіше рішення у вигляді маленьких блочків, які потрапляючи в зону дії маяка, активують його звуковий сигнал.

Зі слів Олександра Петровича, їхня розробка більш зручна для використання, більш надійна (гарантія 2-3 роки), має вчетверо більший радіус дії (60 метрів) і що головне – дешевша у 5-6 разів: звуковий маяк, який кріпиться на двері, бізнес чи громада може придбати за за 550 гривень, а особистий активатор коштує 320 гривень. Таким чином людина, яка чує сигнал від маяка, зможе чітко зорієнтуватися на двері аптеки, магазину, під’їзду тощо.

Перші прототипи таких маяків з лютого 2019 року команда тестує у місті Бар (2 маяки та 11 активаторів), а другий прототип (1 маяк і 1 активатор) – у Кам’янці-Подільському. За результатами такого тестування вони планують створити близько 80-100 комплектів третього прототипу цієї системи і безкоштовно розіслати для тестування всім відділенням УТОС у обласних центрах. На це їм потрібно буде 80-100 тисяч гривень. 550 гривень, а особистий активатор коштує 320 гривень. Таким чином людина, яка чує сигнал від маяка, зможе чітко зорієнтуватися на двері аптеки, магазину, під’їзду тощо.

Олександр Шеремета зазначив, що вони хоч зараз можуть “наштампувати” таких приладів, але оскільки роблять для людей, мають врахувати усі пропозиції і зауваження від незрячих, щоб можна було налаштувати технічні параметри пристрою під їхні потреби (тривалість звукового сигналу, віддаленість зони дії маяка тощо). І тільки після цього можна буде запустити серійне виробництво.

Зі слів Вікторії Богатчук, яка цьогоріч представляла проект у США, наразі ним уже зацікавилися команди зі студентської організації “Енактус” у Польщі, Канаді, Бельгії та Австралії, адже “у світі проживає близько 295 мільйонів людей із вадами зору, а подібних аналогів існує дуже мало”.

3. “AiVia”

Команда: Сергій Барабан, Володимир Озеранський і Олена Ярова

Стартап “AiVia”, зі слів розробників, це “справжній куточок живої природи у вас вдома” – щось середнє між “розумними” теплицями і флораріумами (живі рослини в запаяних скляних контейнерах) – набір, у який входить інструкція, збірна конструкція, електроніка до неї, програмне забезпечення, високоякісний грунт, добрива та насіння рослин.

Дмитро Пантелюк, який розробляв макет, розповів, що це “маленька копія великої теплиці”, в якій не потрібно самому все поливати і провітрювати вручну, адже усе це вони автоматизували. Тож налаштувати частоту поливу, зволоження повітря (пропелер і розбризкувач), подовження світлового дня (ультрафіолетові лампи) тощо, можна просто за допомогою планшету.

Автори проекту розповіли, що у великих теплицях таким чином можна вирощувати будь-які рослини: від огірків з помідорами до бананів, а в маленьких – екзотичні декоративні рослини і навіть медичну марихуану (у тих країнах, де вона дозволена, і тими, кому вона прописана).

Крім того зі слів СЕО проекта Сергія Барабана, подібні макети, вартістю 100 доларів, можуть бути корисними у навчанні – в школах або науково-дослідних інститутах, в яких є класи біології:

Природознавство, ботаніка, зоологія, біологія…. – ці предмети в школах вивчають з 3 по 11 клас. І яка кількість дітей в Україні, які за 9 років реально виростили хоча б одну рослину, чи досліджували вплив параметрів клімату на ріст і розвиток рослин чи тварин?

На майбутнє стартапери планують розробити навіть сайт із форумом, щоб розвивати ком’юніті власників таких теплиць.

4. “Auto SmartFilter”

Команда: Руслан Белзецький, Катерина Подолянчук і Ярослав Іванчук

Цей стартап – ідея для власників старих або вживаних автомобілів, яка полягає у розробці спеціальної проставки на масляний фільтр в машині.

Більшість автомобілів в Україні це автомобілі вживані: наразі автопарк складає 9 мільйонів екземплярів. Коли їх приганяють сюди, вони ще якось функціонують. Але щоб підвищити зокрема функціонування двигуна, є проста ідея – зробити прилад, який буде контролювати стан забруднення фільтра для мастила, і дозволить вчасно його змінювати, не наражаючи двигун на надмірне зношення, – розповів Ярослав Іванчук. – Там є пропускний клапан, який спрацьовує, коли фільтр забруднився, але інформація про забруднення фільтра ніде водію не висвічується, і ми можемо їздити далі з двигуном, що працює на мастилі, яке не фільтрується.

5. “LifeLineCardio”

Команда: Ольга Крива, Дмитро Кривий

Цей стартап належить наймолодшій учасниці “Sikorsky Challenge” – Ользі Кривій, яка навчається в 11-класі Подільського науково-технічного ліцею. І його сміливо можна назвати сімейним, адже у технічній розробці Ользі допомагає рідний брат, випускник ВНТУ 24-річний Дмитро, а розробляють його в першу чергу для свого батька, який хворіє на миготливу аритмію.

Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) – одна з найбільш розповсюджених аритмій, при якій верхні камери серця (передсердя), втрачають здатність працювати синхронно та скоординовано. Різні ділянки передсердь скорочуються хаотично, і по суті, чотирикамерне серце перетворюється на функціонально двокамерне з більше 100 ударами на хвилину. Аритмія виснажує серце, з часом призводить до розвитку серцевої недостатності та підвищує ризик утворення тромбів, що можуть викликати інсульт. Діагноз фібриляція передсердь лікар може поставити за допомогою ЕКГ (електрокардіографії). ЕКГ – метод реєстрації електричної активності серця (джерело – scd.com.ua).

Пристрій, над яким Ольга та Дмитро працюють вже п’ять років, схожий на смарт-браслет що кріпиться у двох місцях: на зап’ясті і трохи вище. Це зроблено для того, щоб спеціальні датчики могли виміряти швидкість пульсової хвилі, а зрештою – зафіксувати зміну різниці між “верхнім та нижнім тиском”. Зі слів Ольги, подібної ідеї ще не існує, а їхній метод вимірювання швидкості пульсової хвилі – “в стадії патентування”.

За статистикою 40% інсультів – це миготлива аритмія. Це захворювання, яке, по-перше, дуже важко виявити (з цих 40% виявлень тільки 4%), а по-друге – дуже важко контролювати, – розповіла дівчина. – Основною терапією цієї хвороби є те, щоб контролювати її терапевтично: тобто вчасно вживати таблетки і не перевантажувати серце. Тобто проблема невиявленої миготливої аритмії дуже велика, і наразі немає жодного пристрою, який би міг постійно моніторити стан людини, вимірювати тиск, вимірювати ЕКГ…

А цей браслет, зі слів Ольги, може таким стати.

За допомогою нього можна буде вимірювати не лише зміну тиску (що найголовніше), а навіть зробити електрокардіограму, прикріпивши кілька датчиків, і відправити її на аналіз лікареві (в майбутньому планується, що кардіограму буде аналізувати сам мобільний додаток). А якщо прикріпити на обличчі датчик кисню, можна буде передбачити й зриви серцевого ритму вночі.

В людей з миготливою аритмією під час сну переривається дихання, серцю не вистачає кисню і воно переходить в аварійний режим, тобто починається зрив ритму. Найчастіше такі зриви дійсно трапляються вночі (за власними спостереженнями, я це помітила). І якщо використовувати датчик вуглекислоти, то дійсно можна зафіксувати, коли людина перестає дихати, і за допомогою сигналу розбудити її, – розповіла Ольга.

А ще дівчина розробляє паралельно власну математичну модель прогнозування дати можливого зриву, адже ті, які знайшла в Мережі, виявилися недосконалими (бо все залежить не тільки від параметрів фізичного стану людини, а й від погодних умов, магнітних бур тощо). Ольга розповіла, що в цій математичній моделі зацікавлено багато вчених, з якими вона спілкувалася на інших конкурсах, і незабаром, коли збере “трішки більше даних для статистики”, вона цю модель завершить.

Моя ідея – в тому, що людина матиме на собі кілька датчиків, які будуть зв’язуватися автоматично з її телефоном, а потім ці дані будуть оброблятися і надсилатися або самій людині, або її родичам, або ж до медичного центру. Наразі в реалізації цього пристрою зацікавлені щонайменше 100 людей, з якими я спілкувалася в кардіодиспансері. А загалом на миготливу аритмію хворіють 7 мільйонів людей на планеті.

Дівчина також розповіла, що вони з братом працюють над цим проектом вже більше п’яти років і увесь час – за власний кошт і кошти, які вигравали на призовах фондах. Але вона порахувала: для того, щоб виготовити робочу модель цього пристрою, яку можна було б розповсюджувати вже через рік, потрібні інвестиції в 115 тисяч доларів. Водночас, лише в Україні цей пристрій може окупитися за три роки.

6. “VinCity”

Команда: Микола Гринь, Віталій Гандзюк, Карина Горкун і Катерина Яковенко

Команда “VinCity” вже знайома вінничанам, принаймні тим 1700 особам, які завантажили і користуються цим додатком на своїх смартфонах (друге місце за популярністю серед “вінницьких додатків”).

Його розробили і запустили півроку тому, бо зі слів Миколи Гриня, вони “не хотіли пропускати цікаві події, які відбуваються у місті, а такого місця, де вони усі були би зібрані, не знайшли”, тому й створили власний додаток, у якому нещодавно з’явилася навіть функція купівлі квитків.

Як розповів Віталій Гандзюк, “VinCity” кращі за решту вінницьких сайтів з афішами, тому що “більш локальні, мають додаток, сайт і розміщують більше подій”. З огляду на це команда позиціонує його як “центр культурних подій”, адже “не потрібно шукати івенти по різних ресурсах: у нас Ви знайдете подію собі до смаку”.

Наразі з “VinCity” щодо розміщення афіш співпрацюють, наприклад, театр Садовського та театр “Хуліган”. Також там відсутня банерна реклама, але є нативна: коли місцевий бізнес розміщує інформацію про акції та знижки, якими вінничани зможуть у них скористатися.

Як функціонує цей додаток і чи справді кращий за інші, кожен може переконатися сам. Розробники ще зазначили, що вже наступного місяця на користувачів чекає оновлення “VinCity” і покращення інтерфейсу.

Після того, як команди завершили “пітчити” свої стартапи, перемістилися до іншого кабінету ВНТУ, де на них чекав святковий фуршет із шампанським. А журі почало радитися.

Як виявилося, призовий фонд у 100 тисяч гривень був розрахований на усі шість команд: три треті місця, два других і одне перше. Нагадаємо, що минулого року на “Sikorsky Challenge” було лише три переможці і призовий фонд розміром 12 тисяч гривень.

Засновник інноваційного холдингу Sikorsky Challenge Інна малюкова

За хвилин 15 тренер Ігор Пеер оголосив рішення журі, і команди розмістилися наступним чином:

Треті місця і призи по 10 тисяч гривень отримали команди: “VinCity”, “Antares” та “Auto SmartFilter”.

Другі місця з призами по 20 тисяч гривень зайняли команди: “Акустичний зір” та “AiVia”.

А переможницею Стартап Школи “Sikorsky Challenge 2019” і головний приз 30 тисяч гривень виборола Ольга Крива з сімейним проектом “LifeLineCardio”.